Що дешевше: "чиста" чи "брудна" енергія?

Можна довго писати про хвороби, які несуть зі собою вугільні та атомні станції, радіаційне випромінювання,  загибелі шахтарів, викиди СО2, глобальне потепління, такий перелік чималий і навряд чи піддає сумніву їх неекологічність. Якщо питання екологічності безспірне, то фінансовий аспект викликає багато протиріч. Спробуємо з вами розглянути його детальніше.

Протягом багатьох десятиліть, поновлювані джерела енергії були в невигідному становищі через низький рівень розвитку науки, мінімальну підтримку субсидіями і глобальні енергетичні структури, які були спрямовані на забезпечення потреб традиційної енергетики. Порівнюючи ціни відновлюваної та традиційної енергетики, слід віддати належне фінансовій і політичній підтримці традиційної енергетики, що накопичилася в минулому і переваги, якими вона досі користується.

Так, у період між 1974 і 1992 роками країни Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) фінансували, наприклад, $ 168 млрд на дослідження та розвиток (R & D)  ядерної енергії  і тільки $ 22 млрд на R & D в поновлювані джерела енергії. Між 1990 і 2004 роками , витрати на R & D у відновлювану енергетику в Європейському Союзі зросли з 9 % до лише 20 %. Близько $ 1 трлн було витрачено на субсидіювання ядерної енергетики у вигляді пільгових кредитів, грантів, звільнення від податків на інвестиції для палива та інших пільг. На відміну від цього, для поновлюваних джерел енергії, субсидії склали щонайбільше $ 40 млрд протягом останніх 30 років. Крім зазначеної різниці в підтримці традиційної та нетрадиційної енергетики, остання за словами голови енергетичного відділу національного офісу Greenpeace у Німеччині Томаса Броєра змогла заощадити Німеччині близько 12 млрд євро, скоротити обсяги викидів вуглецю на 150 млн т. В 2014 році у цю галузь було залучено 19 млрд євро, прибуток від неї становив 14 млрд євро, з початку 2000-х років в секторі альтернативної енергетики було створено більше 370 тис. робочих місць.

Загалом відновлювана енергетика має чітку динаміку до зниження своєї вартості, що ще раз підтверджує її меншу в порівнянні з "брудною" енергетикою затратність. Для наглядного підтвердження динаміки зменшення вартості енергії сонця та вітру наведемо дані компанії Lazard:

Нафта, газ та вугілля впродовж багатьох років отримують чималі дотації, які не відображаються в наших з вами тарифах, проте не зважаючи на це, успішно сплачуються нами в додаток до них, формуючи оманливе загальне враження про "дешевизну" традиційної енергетики. Натомість, в інформаційному полі можна знайти багато закидів щодо  "дороговизни "зеленої" енергетики", але "дорогою" вона здається лише тому, що ми відразу бачимо її повну вартість, а не приховану в різних державних програмах фінансової підтримки ціну вуглемісткої енергетики, ресурси для якої здебільшого імпортуються з країни-агресора. Крім того, для порівняння вартості традиційної та нетрадиційної енергетики важливо врахувати капітальні витрати на будівництво нових та реконструкцію застарілих ТЕС, АЕС, чого не робиться, в той час, коли для оцінки вартості відновлюваної енергетики береться повна вартість спорудження такої станції «з нуля», що складає основну частку ціни «зеленої» кіловатт-години. ЇЇ можна чітко і прозоро прорахувати, на відміну від спекулятивних непрогнозованих цін на викопні енергоресурси, на яких збагачуються монополісти.

Тенденція дотування традиційної енергетики зберігається і сьогодні, в епоху розвитку інноваційних технологій, в тому числі в сфері відновлюваної енергетики. За даними Міжнародного валютного фонду (МВФ) щоденну фінансову підтримку для викопного палива можна оцінити  на рівні $10 млн на хвилину, що складає 5,3 трлн на рік.

В Україні щороку на підтримку вугільної промисловості з державного бюджету виділяється близько 11 млрд. грн. Близько 2 млрд грн Україна додатково витрачає за такими програмами Державного агентства України з управління зоною відчуження як „Внески України до Чорнобильського фонду "Укриття" та до рахунку ядерної безпеки ЄБРР”, „Радіологічний захист населення та екологічне оздоровлення території, що зазнала радіоактивного забруднення”, „Наукове забезпечення робіт та інформаційні системи щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи”, „Виконання робіт у сфері поводження з радіоактивними відходами неядерного циклу, будівництво пускового комплексу "Вектор" та експлуатація його об'єктів”, „Підтримка екологічно безпечного стану у зонах відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення”, „Підтримка у безпечному стані енергоблоків та об'єкта "Укриття" та заходи щодо підготовки до зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС”. 

З врахуванням наявності 15 атомних блоків така сума може зрости в рази, не кажучи вже про катастрофічні наслідки для екології. Кожен з 15 блоків має безпечний (умовно безпечний, якщо атомну енергетику взагалі можна назвати безпечною ) термін експлуатації, що складає 30 років. Станом на 2015 рік 6 таких ректорів відповідно до терміну придатності своє вже відпрацювали, а через два роки свій термін випрацюють ще 3 блоки. Для їх модернізації та заміни необхідні великі капіталовкладення, бо «латочний» ремонт тут застосовувати не можна, враховуючи згубність його наслідків на прикладі Чорнобиля  та Фукусіми. Екологічні наслідки тут навіть не обговорюються. Що стосується фінансових, то Японія понесла шалені збитки, викликані аварією на АЕС , які вже перевищили $100 млрд.  Крім того, щорічні витрати  на обслуговування реактора та забезпечення безпеки навіть після його остаточної зупинки налічують мільйони доларів. В додаток до цього значні суми витрачаються на зберігання та контроль впродовж сотень років понад тисячі тон високоактивних відходів, напрацьованих на кожному реакторі за плановий термін експлуатації. Установки, що працюють на поновлюваних джерелах енергії можуть бути  легко демонтовані після виходу з експлуатації, в той час як країни в усьому світі обтяжені фінансовими зобов'язаннями, пов'язаними з використанням ядерної та вугільної енергетики. А кошти, витрачені на здоров’я людей, постраждалих внаслідок аварії на АЕС взагалі неможливо чітко обчислити, можна лише здогадуватися про шалені обсяги таких витрат і збитки, яких вони наносять суспільству. Ось реальна вартість "дешевої" атомної електроенергії, яка сьогодні втридорога забезпечує 50% електроенергії нашої країни, блокуючи при цьому розвиток екологічно чистої та порівняно дешевої «зеленої» енергетики.

Невтішним є також той факт, що Україна займає перше місце в рейтингу топ-10 країн з найвищим рівнем дотацій для викопного палива у відсотковому відношенні до ВВП.  Ми витрачаємо на підтримку шкідливої для довкілля традиційної енергетики більше половини свого ВВП. Зокрема,  49% йде на вугільну промисловість і 8% на газову. При цьому ми говоримо, що "зелена" нам не по кишені, хоча ми б і не проти її розвивати, якби не її "висока вартість". Проте, насправді, як можемо зробити висновок, на сьогодні альтернативна енергетика дешевша за традиційну чи атомну енергетику.

Звичайно,  "зелена" енергетика потребує інвестицій, але вона інвестицією в енергетично безпечне та екологічно благополучне майбутнє, в той час як традиційна гальмує економічний розвиток країни, посилює залежність України від імпортних енергоносіїв і при цьому потребує не менших, а значно більших, хоча добре прихованих витрат на свою підтримку.

Можна навести цікавий приклад, проводився психологічний експеримент, відповідно до якого населенню було запропоновано купувати ліки, що подіють лише через 20 років. За результатами тесту вийшло, що люди, які живуть в країнах з розвиненою економікою, виявили набагато більше бажання купити такі ліки, а переважна більшість населення країн з економіками, що розвиваються, купувала ліки тільки в моменти виникнення такої необхідності, що в кінцевому результаті було значно дорожче, шкідливіше, а інколи й навіть мало летальні наслідки, а отже, менш ефективно в цілому. Те саме і з галуззю відновлюваної енергетики, на яку сьогодні орієнтуються не лише розвинені, а й вже практично всі країни світу. Невже ми відмовимося від забезпеченого екологічного світлого майбутнього нашої країни? Для України, особливо в такий складний момент,  стратегічно важливо розвивати напрямки «майбутнього», а не продовжувати викачувати гроші в уже віджилі застарілі та дорогі технології минулого. Необхідно йти прогресивним  шляхом - з користю для суспільства і використанням екологічно чистих відновлюваних джерел енергії, що будуть довго служити на благо наступних поколінь;  а не регресивним - безповоротно руйнуючи екосистему всієї планети, сприяючи збільшенню парникового ефекту, техногенним катастрофам заради простої наживи монополій -традиційників.